Дистанційне навчання 10 клас.

10 клас - понеділок, 18.05.
Тема: "Південна Африка. Узагальнення знань з теми"




Перегляньте, будь ласка, відео.

Домашнє завдання:

1. Переглянути відео та зробити короткий конспект за викладеною інформацією на блозі.

10 клас - вівторок, 12.05.
Тема: "Єгипет"

Офіційна назва – Арабська Республіка Єгипет

Склад території – 29 губернаторств (мухафаз)

Член міжнародних організацій – ООН, Ліга арабських держав (ЛАД)

Офіційна мова – арабська

Релігія – мусульманство (іслам)

Столиця - Каїр

Площа країни - 1001,5 тис. км²

Кількість населення (на 2017 р.) - 95,6 млн. чол.

Форма правління - змішана республіка

Адміністративний устрій - унітарна держава

Тип країни - країна, що розвивається, країна великого потенціалу

Перегляньте, будь ласка, відео.

Домашнє завдання:

1. Переглянути відео та зробити короткий конспект за викладеною інформацією на блозі.
2. Виконати тест на сайті join.naurok.ua КОД 785635 до 19 травня. 

10 клас - понеділок, 04.05.
Тема:"Африка - регіон контрастів. Особливості економіки країн Африки"

Субрегіони Африки та найбільші країни, щовходять до їх складу.

1. Північна Африка — Алжир, Єгипет, Марокко, Лівія, Судан, Туніс.

2. Східна Африка — Ефіопія, Замбія, Зімбабве, Мадагаскар, СейшельськіОст-рови, Сомалі, Танзанія.

3. Західна Африка — Гана; Гвінея, Нігерія, Сенегал.

4. Центральна Африка — Ангола, Габон, Демократична Республіка Конго.

5. Південна Африка — Намібія, ПАР.

Географічне положення

Омивається Атлантичним океаном, Середземним морем, Індійським океаном,Червоним морем; берегова лінія порізана слабо, мало зручних заток і бухт; наближеність до Європи та Азії; Гібралтарська протока, Суецький канал.

Наймолодший регіон світу. Понад 60 держав і залежних країн. У минулому майже всі африканські держави були європейськими колоніями (Франції, Великої Британії, Бельгія, Португалії, Німеччини, Іспанії, Італії). Процес формування політичної карти триває (Південний Судан — 2011 р.).

Більшість — унітарні республіки з президентською формою правління (часто прихована диктатура). Федеративні: Нігерія, Ефіопія, Сомалі, Південний Судан,Судан. Конституційні монархії: Марокко, Лесото, Свазіленд.

Південна Африка — «переселенська країна», однак порівняно з Австралією,або Новою Зеландією рівень розвитку економіки та показники ВВП одну особузначно менші.

Всі інші держави — країни, що розвиваються. З порівняно зрілою структурою господарства: Єгипет, Марокко, Туніс; нафтодобувні країни: Нігерія, Алжир, Лівія. Найбідніші: Сомалі, Ефіопія, Південний Судан, Демократична Республіка Конго, Нігер, Руанда, Танзанія.

Природні умови та ресурси

Рельєф загалом не перешкоджає господарському освоєнню території (височини, плоскогір’я, нагір’я), поверхня слабо розчленована. Територія добре забезпечена теплом, головною перешкодою для розвитку землеробства на значній території є нерівномірні та нерегулярні опади. На третині території Африки землеробство можливе лише за штучного зрошення. Природна родючість більшості ґрунтів невелика, засолення та ерозія ґрунтів.

На Африку припадає близько 17 % загальносвітової площі лісів і близько 10 % загальносвітових запасів деревини. Проблема збереження лісових ресурсів Африки загострюється використанням підсічно-вогневої системи землеробства та використанням деревного палива.

За обсягом поверхневого стоку посідає в світі третє місце — після Азії та Південної Америки (Ніл, Конго, Нігер, Замбезі, озера Вікторія, Танганьїка, Ньяса, Чад тощо, запаси підземних вод); найменше забезпечена ресурсами річкових вод на одиницю площі; нестача прісної води.

Понад 30 % світових запасів корисних копалин.: нафта й природний газ — в Північній і Західній Африці (Лівія, Алжир, Габон, Нігерія), залізні руди — у Західній, Центральній і Північній Африці (Ліберія, Сьєрра-Леоне, Гвінея, Мавританія, Нігерія), фосфоритів — у Північній Африці (Марокко, Туніс); руди кольорових металів, у тому числі мідні (ДРК, Замбія), олов’яні (ДРК, Бурунді, Руанда, Нігерія), боксити (Гвінея, Камерун, Гана); на півдні великі родовища алмазів, золота, платини, урану.

Населення

Чисельність майже 1,3 млрд, швидко зростає («демографічний вибух»), прогноз на 2015–2,5 млрд. Найчисельніші за кількістю населення країни (2018 р.): Нігерія (195,2 млн), Ефіопія (106,1 млн), Єгипет (96,8 млн), ДРК (83,8), Південна Африка (56,1 млн), Танзанія (58 млн), Кенія (49,3 млн), Алжир (41,7 млн), Уганда (42,5 млн), Судан (42,5 млн).

Висока частка дітей та підлітків (понад 40 %), молодість населення (середній вік 18–22 роки, тривалість життя 70 років (Північна Африка) — 55–60 років (Центральна та Східна Африка).

Середня густота 43 особи/км2, нерівномірний розподіл. Найбільш густо заселені: дельта Нілу (понад 1000 осіб/км2), узбережжя Гвінейської затоки, Середземного моря, озер Вікторія, Танганьїка, Ньяса.

Рівень урбанізації в середньому близько 45 %, в Північній та Південній Африці — більше 50 %, Лівія — 80 %. Темп урбанізації — 3 % (світовий лідер), хибна урбанізація.

Найбільші міста: Лагос (16 млн), Каїр (12 млн), Йоганнесбург, Кейптаун, Дакар, Найробі.

Строкатий національний та етнічний склад: 200 народів, десятки етнічних груп. Найбільші — араби, банту, конго, йоруба, хауса, фульбе, сомалі, ібо, нілоти, шона, бушмени. Іслам, християнство, місцеві вірування.

 Особливості сучасного розвитку країн Африки

     Важливе місце в економіці належить іноземному капіталу. Валова продукція іноземних і спільних підприємств формує близько половини ВВП. Основні обсяги іноземного капіталу вкладено переважно у видобуток корисних копалин у національних економіках ПАР, Нігерії, Габону, Лівії, ДРК. У виробничій структурі переважають малоефективне, часто монокультурне сільське господарство, лісове та рибне господарство, добувна промисловість. 

     Для просторової організації економіки африканських країн характерні невеликі окремі осередки промисловості та високопродуктивного сільського господарства на тлі величезних площ малоефективного дрібнотоварного виробництва. Від порівняно розвинутих районів, де виробляють експортну продукцію, прокладено дороги до узбережжя в райони великих портів, звідки продукцію вивозять на світовий ринок. 

       Первинний сектор економіки

   Провідне значення в економіці африканських країн має первинний сектор економіки, зокрема сільське, лісове та рибне господарства, а також добувна промисловість. Серед усіх регіонів світу Африка вирізняється переважанням  традиційних видів природокористування. 

Сільське господарство

 В Африці склалися три основні системи сільського господарства. Перша – землеробська, що ґрунтується на природній родючості ґрунту. В ній зайнято третину селян, які вирощують продукцію лише для власного споживання. Більшість господарств дрібні, натуральні або напівнатуральні, техніка та агротехніка примітивні. Найпоширеніше знаряддя праці – мотика. Господарства дуже залежать від природних умов. Надмірне зволоження та повені в сезон дощів, суховії у період посухи, нашестя комах – усе це різко зменшує врожаї.

     Друга система – землеробська, що використовує штучну підтримку родючості ґрунтів. Це плантаційне господарство з використанням найманої робочої сили, яке вирощує експортні культури та є основним постачальником іноземної валюти у бюджети країн.

  Третя система сільського господарства – екстенсивно-скотарська, яка переважає в країнах Східної Африки.

    У рослинництві для власного споживання культивують зернові культури (просо, сорго, кукурудзу) та тропічні коренеплоди (маніок, ямс, таро, батат). 

Головний «хліб» екваторіальної поясу – банани. Високотоварний сектор склався в період колоніалізму й вирощує експортні технічні культури. Основними з них є какао (понад половину виробництва какао-бобів світу), кава та арахіс. Розміщення технічних культур має чітку зональну спеціалізацію. В екваторіальному поясі культивують какао (Кот-д’Івуар – 29 % світу, Гана – 12 %, Нігерія), олійну пальму (Бенін, Нігерія) та гевею (Нігерія). На межі екваторіального та субекваторіального поясів вирощують каву (Ефіопія, Уганда, Кот-д’Івуар, Ангола). В субекваторіальному поясі розміщені плантації арахісу (Нігерія, Судан, Сенегал, Гамбія), бавовнику (Єгипет, Судан, Танзанія), цукрової тростини (Судан, Мозамбік, Маврикій), тютюну (Зімбабве, Малаві), чаю (Кенія, Малаві, Уганда, Мозамбік), сизалю (Танзанія, Кенія). Тропічний пояс освоєний мало. Там розвинуто землеробство в оазисах, де вирощують фінікову пальму. Для крайніх північних та південних субтропічних частин Африки важливе значення мають виноградарство та садівництво. Експортом цитрусових вирізняються Єгипет, Марокко, ПАР.

     Низькопродуктивним є тваринництво Африки, що розвивається на сезонних пасовищах. Переважають кочове, напівкочове та відгонно-пасовищне тваринництво. В саванах розводять велику рогату худобу, в напівпустелях і горах – овець та кіз, у пустелях кочівники-бедуїни випасають верблюдів. Головною продукцією тваринництва є шкіри, вовна, мохер. 

      Лісове та рибне господарства

   Африканський регіон постачає на світовий ринок деревину екваторіального лісу. Заготівлю її ведуть іноземні або змішані компанії. Район їхньої дії – прибережні країни Західної та Центральної Африки: Кот-д’Івуар, Камерун, Габон, Конго. Головними з них є червоне дерево (використовується для оздоблювальних та столярних робіт, виробництва фанери) та ебенове дерево (для підводних конструкцій, будівництва, машинобудування). У більшості випадків лісове господарство задовольняє місцеві потреби, передусім у паливі. Крім того, займаються збиранням дикорослої кави та дикого меду. В ряді країн доглядають за дикорослою гевеєю заради одержання каучуку.

    У субтропічних лісах Північної Африки заготовляють кору коркового дуба, що є однією зі статей експорту країн субрегіону.

 Головна зона африканського морського рибальства – атлантичний континентальний шельф, особливо в його південній та північній частинах. Риболовний флот та рибоконсервні заводи мають Єгипет, Марокко, Нігерія, ПАР, Намібія. Риба, що зазнала промислової обробки, йде на експорт. 

      Добувна промисловість

    У промисловому виробництві Африки переважає добувна промисловість. У цій сфері діють великі міжнародні концерни. Серед них найвідомішою є компанія De Beers, що контролює видобуток та збут алмазів. Найбільшою є роль Африки в постачанні на світовий ринок марганцю, хрому, кобальту, ванадію, золота, платини та алмазів. Досить великим є також експорт урану, міді, бокситів, фосфоритів, залізних руд і вугілля.

     Ряд країн Африки є значними виробниками сирої нафти та природного газу, що експортують в країни Європи та США. Членами організації країн-експортерів нафти ОПЕК є Нігерія, Алжир, Лівія, Габон та Ангола. В роботі Форуму країн-експортерів газу (ФКЕГ) беруть участь Алжир, Нігерія, Єгипет, Лівія та Екваторіальна Гвінея.

    Експорт нафти та природного газу з країн Африки не перевищує 10 % їх світового експорту, але за вартістю – це 70 % всього товарного експорту з регіону. Відносна обмеженість запасів нафти та природного газу африканських країн спонукає до прискореного розвитку промисловості з їх переробки.

    В Африці налагоджений видобуток рудної сировини. Видобутком залізних, марганцевих, хромових руд, платини та золота вирізняється ПАР, мідних руд – Замбія та ДРК, бокситів – Гвінея та Гана. З нерудної сировини налагоджений видобуток світового значення алмазів у Ботсвані, Анголі, ПАР та ДРК; фосфоритів – у Марокко, Того та Тунісі. 

       Вторинний сектор економіки

   В Африці склалися промислові виробництва з трьома різними формами діяльності.

Перші – займаються первинною переробкою експортної сільськогосподарської сировини: какао-бобів, кави, очищенням бавовнику, виробництвом олії, цукру, соків, вина. Вони поширені у багатьох країнах.

Другі – виробляють споживчі товари для місцевого населення: кустарне виробництво тканин, харчових напівфабрикатів, напоїв. У країнах Північної Африки та ПАР працюють фабрики та заводи з виробництва тканин та харчових продуктів.

Треті – виробництва важкої промисловості та новітні виробництва. Вони представлені лише в окремих країнах, де є родовища відповідної сировини. Зокрема, в ПАР, країнах Північної Африки, Замбії, Зімбабве, ДРК, Нігерії, Гані.

Електроенергетика

  Користується електроенергією лише третина африканців. Обсяг споживання електроенергії в Африці у 5 разів менший, ніж середній показник у країнах, що розвиваються, та у 8 разів менший від середньосвітового рівня.

    Близько 2/3 електроенергії у регіоні дають гідроелектростанції. Для деяких країн основним джерелом електроенергії є ТЕС. Для їх роботи в Алжирі, Лівії, Єгипті використовують нафтопродукти, а в ПАР – кам’яне вугілля. У ПАР працює перша в Африці атомна електростанція. Країни, що розташовані південніше від Сахари, для приготування їжі та обігрівання будинків часто використовують деревину та сільськогосподарські відходи. Найбільше електроенергії серед країн регіону одержують у ПАР, Єгипті та Алжирі.

Африку вважають досить перспективною щодо використання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ): енергії вітру, сонця, геотермальних джерела. У Північній Африці розпочала роботу комбінована газово-сонячна електростанція Abener. На Єгипет, Марокко та Туніс припадає 85 % вітрового потенціалу Африки та Близького Сходу. В країнах Тропічної Африки обсяг інвестицій в енергетику є вкрай низьким. Там лише планують використовувати енергію вітру. В Кенії уже працює геотермальна електростанція Olkaria.

        Металургія

В окремих країнах помітного розвитку набула металургійна промисловість. Чорна металургія повного циклу представлена лише у ПАР (23-тє місце в світі, виробляє 80 % сталі регіону), Єгипті, Алжирі, Тунісі та Зімбабве. Також в Африці працює близько 40 переробних підприємств.

   Кольорова металургія є одним з найважливіших виробництв у країнах, що багаті на руди кольорових металів. Так, за фінансової підтримки високорозвинутих країн працюють заводи з виробництва міді у ДРК (7-ме місце в світі), Замбії (8-ме місце в світі), ПАР; алюмінію – в ПАР (13-те місце), Єгипті, Камеруні, Гані; свинцю та цинку – в Намібії (9-те місце в світі за виробництвом цинку), Марокко, Тунісі; олова – в Нігерії; кобальту – ДРК (1-ше місце). 

       Машинобудування

Багатопрофільне машинобудування посіло чільне місце лише в національній економіці ПАР. Воно випускає гірниче обладнання, військову техніку, сільськогосподарські машини, залізничні вагони, складає автомобілі, ремонтує річкові судна. 

      Хімічна промисловість

Виробнича структура хімічної промисловості африканських країн характеризується значною часткою нафтохімії. Найбільші потужності хімічних виробництв мають ПАР та Нігерія. Особливе значення має синтез мінеральних добрив. Так, за виробництвом азотних добрив вирізняється Єгипет (8-ме місце в світі), фосфатних добрив – Марокко (3-тє місце в світі). У Замбії, ДРК, ПАР, Зімбабве важливе значення має виробництво вибухових речовин для добувної промисловості. Середнім рівнем розвитку хімічної промисловості також вирізняються Алжир, Туніс, Лівія. 

      Текстильна промисловість

На текстильних підприємствах зайнято третину всіх працюючих в обробній промисловості Африки. Головною є бавовняна промисловість, що забезпечена власною сировиною. Головні її потужності сконцентровано у Єгипті. Бавовняні фабрики працюють також у Судані, Нігерії, Сенегалі, Уганді, Кенії, Марокко, ПАР. 

      Харчова промисловість

Швидкими темпами розвивається харчова промисловість. На її підприємствах зайнято чверть усіх працюючих в обробній промисловості. Основними виробництвами харчової промисловості є олійна (виробництво пальмової, арахісової та оливкової олії), цукрова, фасування какао та кави, рибна, виноробна, плодоовочеконсервна.

       

  Третинний сектор економіки: особливості становлення й закономірності розміщення

     Ринок послуг почав формуватися в Африці у другій половині 90-х рр. ХХ ст. Якщо наприкінці ХХ ст. послуги забезпечували близько 35 % ВВП регіону, то нині їх частка зросла до 58 %.

   Достатньо високою є частка сфери послуг у структурі ВВП країн Північної Африки – 42,3 %, а в Тунісі, Марокко, Єгипті – понад половину. Найвищими темпами там розвиваються туристичні й транспортні послуги, роздрібна інтернет-торгівля, інформаційні технології.

      Найнижчою є частка сфери послуг у структурі ВВП країн Центральної Африки – 34,3 %. Через низький рівень життя спостерігається вкрай низький попит на послуги. Найвища частка сфери послуг у структурі ВВП спостерігається в країнах Південної Африки – 53,8 %. Найважливішим джерелом державних прибутків є міжнародний туризм, зокрема в ПАР та Зімбабаве.

      Транспорт

     Транспортна інфраструктура Африки в основному складалася в колоніальний період і була орієнтована на обслуговування економічних і геополітичних інтересів країн-метрополій. Фактично в регіоні немає сучасної транспортної мережі. В багатьох країнах велика роль належить гужовому та в’ючному транспорту, а в районах поширення мухи цеце часто використовують працю носіїв.

   Переважна більшість залізничних та автомобільних магістралей з’єднують райони розробки родовищ корисних копалин, орієнтованих на експорт промислових та сільськогосподарських виробництв, найбільших адміністративних центрів з портами. Найкраще транспортна мережа розвинута в ПАР, Зімбабве, Єгипті та прибережних частинах країн Північної Африки.

   Більшу половину вантажопотоків у межах материка забезпечує залізничний транспорт. Але він має низький рівень технічного оснащення, різну ширину колій. Найбільшими темпами розвиваються автомобільний та трубопровідний транспорт. Газопроводи з Алжиру в Європу мають міжконтинентальний характер. У Тропічній Африці донині велика транспортна роль належить річкам. Більшість зовнішніх перевезень здійснює морський транспорт. Великими морськими портами є Александрія та Порт-Саїд (Єгипет), Танжер та Касабланка (Марокко), Лагос (Нігерія), Дакар (Сенегал), Момбаса (Кенія), Дар-ес-Салам (Танзанія), Річардс-Бей, Дурбан та Кейптаун (ПАР). В Африці є близько 300 аеродромів. Найбільші з них у Каїрі (Єгипет), Рабаті (Марокко), Дакарі (Сенегал), Лагосі (Нігерія), Найробі (Кенія), Йоганнесбурзі (ПАР). Величезне значення для світових морських перевезень має Суецький канал на території Єгипту.

      Туристичні райони

   Число туристів, які відвідують Африку, і надходження від них, дуже малі й становлять відповідно 4 % і 2 % загальносвітових. Туристів насторожують спекотний клімат, тропічні хвороби, злидні, політична нестабільність, відсутність розвинутої транспортної та туристичної інфраструктури.

   Територія Африки лежить у межах двох рекреаційно-туристичних регіонів світу, що різняться за природними та історико-культурними особливостями: Арабський світ (країни Північної Африки) та Африка (країни усіх інших субрегіонів). Останнім часом у туристичному бізнесі стрімко зростає роль Арабського світу. Там активно розвиваються пляжний та діловий туризм. Окрім того, підвищується інтерес до пізнавального туризму країн з багатою історією. Найбільш популярними туристичними країнами з африканського Арабського світу є Єгипет, Туніс та Марокко.

  Роль рекреаційно-туристичного регіону Африка поки що незначна. Проте особливо популярним у цьому регіоні є африканське сафарі – автомобільні мандрівки саваною з метою ознайомлення з дикою природою. Найвідоміші сафарі – в межах національних парків Кенії, Танзанії, Уганди, Ефіопії. 

Нерівномірність економічного розвитку субрегіонів Африки. Особливості їх участі в міжнародному поділі праці

   Економіко-географічне положення, а також природні, історичні, етнічні та соціально-економічні відмінності визначають особливості участі субрегіонів Африки в міжнародному поділі праці. 

    Північна Африка – найбільший за площею та часткою ВВП серед субрегіонів Африки. Субрегіон переважно розташований у субтропічних широтах, що визначає спеціалізацію сільського господарства на виробництві оливок, цитрусових, винограду, бавовнику. Арабські народи Північної Африки мають багаті традиції в ремісництві, зрошуваному землеробстві, кочовому тваринництві, самобутню культуру. Промислова спеціалізація субрегіону пов’язана з видобуванням нафти, природного газу, фосфоритів, руд металів та їх переробкою. Північна Африка – один з регіонів міжнародного туризму, що швидко розвивається.

      Зв’язки України з країнами Африки

  Важливість Африканського континенту для України зумовлюється його великими природними багатствами та значними потенційними можливостями для взаємовигідного торговельно-економічного співробітництва, особливо в аграрній сфері. Серед експортованих країнами товарів великий інтерес для України становлять традиційні види африканських аграрних культур: какао-боби, кава, чай, арахіс, банани, оливки, цитрусові, бавовна, свіжі овочі, шкіряна сировина, рибна продукція, цінні породи деревини.

   Африканські країни зацікавлені у виході на український ринок із такими актуальними для України товарами, як мінеральна сировина (нафта, природний газ, боксити), окремі види продукції обробної промисловості (взуття, тканини, готовий одяг, вироби із шкіри, деякі види продукції хімічної промисловості).

   Країни півдня Африки відчувають потребу у вантажних авіаційних перевезеннях. Видається перспективним використання на умовах лізингу української вітчизняної авіатехніки, зокрема літаків АН. Україна може запропонувати країнам Африки допомогу в будівництві гребель і водосховищ, штучних зрошувальних систем, геологорозвідувальні роботи з метою виявлення підземних вод, інженерні роботи, поставки будівельної й сільськогосподарської техніки та обладнання, допомогу кваліфікованих фахівців. Освоєння африканського ринку означатиме для українських підприємців вихід на один із найбільших споживчих ринків світу. Африканські держави відчувають потребу в українських інвестиціях, машинах, устаткуванні, чорних металах, різноманітних послугах. Основними споживачами українських товарів є Єгипет, Нігерія, Алжир, Марокко, Туніс. 

Домашнє завдання:

1. Зробити короткий конспект за викладеною інформацією на блозі.
2. Виконати тест на сайті join.naurok.ua КОД 935951 до 12 травня. 

10 клас - понеділок, 27.04.
Тема:"Узагальнення та контроль знань з теми "Америка" 

Виконати контрольну роботу за
посиланням
До 4 травня (23:00).


10 клас - середа, 22.04.
Тема: "Бразилія"

ЕГП

Головні ознаки: займає центральну та східну частину Південної Америки; омивається водами Атлантичного океану (берегова лінія — 7,5 тис. км); багато сусідів (Гвіана, Суринам, Гаяна, Венесуела, Колумбія, Перу, Болівія, Парагвай, Аргентина, Уругвай) — країни, що розвиваються; розташування в одному регіоні зі США.

Природно-ресурсний потенціал

Переважаннярівнин (Амазонська низовина, Бразильське та Гвіанське плоскогір’я), клімат від вологого екваторіального до сезонно-вологого субтропічного. Густа річкова мережа (Амазонка, Сан-Франсіску, Парана, Уругвай, Парагвай), внутрішні водні шляхи, великий гідропотенціал. Лісистість 62 %, цінні породи дерев.Значні площі, вкриті родючими ґрунтами (червоно-жовті латеритні). Мінеральні:кам’яне вугілля, горючі сланці, залізні, марганцеві, алюмінієві, мідні, вольфрамові, нікелеві, титанові, хромові руди, золото, алмази. Багатий рекреаційний потенціал, 18 об’єктів Спадщини ЮНЕСКО.

Населення

Природний приріст 7,4 ‰, молодість населення: середній вік 31,6 років, частка дітей та підлітків 23 %. Середня густота населення 24 особи/км², нерівномірний розподіл: майже половина проживає на вузькій смузі приатлантичного узбережжя. Етнічні групи: європейці (португальці, іспанці, німці, італійці) — 48 %, представники мішаних рас (метиси, мулати, самбо) — 43 %, темношкіре населення — 7,6 %,корінні жителі (індіанці) — 0,4 %. Католики — 65 %, протестанти — 22,2 %. Рівень урбанізації — 86,2 % (2017 р.). Найбільшіміста — Сан-Паулу (11,9 млн), Ріо-де-Жанейро (6,4 млн), Белу-Орізонті (5,7 млн), Сальвадор (3 млн осіб). Робоча сила —111,6 млн. Структура зайнятості: сільське господарство — 10 %, промисловість —40 %, сфері послуг — 50 %, зростання частки сфери послуг (50 %) та промисловості.

Господарство

Належить до групи країн, що розвиваються, підтип — нова індустріальна країна. Загальний ВВП (за ПКС) — 3,2 трлн $ (2017) — 8-ме місце в світі, ВВП на душу населення — 15,5 тис. $ — 105 місце. Структура ВВП: сільське господарство —6,2 %, промисловість — 21 %, сфера послуг — 72,8 %. Чинники, що забезпечили економічне зростання:

1) унікальна природно-сировинна база;

2) імміграція та демографічні процеси, які сприяли забезпеченню дешевою, але відносно кваліфікованою робочою силою;

3) політика «відчинених дверей» для іноземних компаній;

4) створення пільгових умов для розвитку підприємництва.

Промисловість. Видобувна промисловість (залізні руди, боксити, золото, графіт, нафта та ін.). Концентрація підприємств обробної промисловості південному сході, у трикутнику Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Белу-Орізонті. Провідні виробництва: машинобудування (автомобілебудування — представництва  іноземних компаній, суднобудування, літакобудування, сільськогосподарське машинобудування, виробництво електронно-обчислювальної техніки); чорна металургія (8-ме місце за виробництвом сталі), кольорова металургія (провідні місця за виробництвом алюмінію, міді, цинку); хімічна (нафтохімія, виробництво мінеральних добрив, пластмас, лаків, фарб); лісова та деревообробна; легка та харчова.

Сільськегосподарство. Повністю забезпечує себе продовольством, експортне значення. Рослинництво (60 %): цукрова тростина, зернові культури (кукурудза,рис), соя, квасоля, кава, тропічні фрукти. Тваринництво: скотарство м’ясного напрямку, свинарство, птахівництво.

Третинний сектор. Провідні складові: торгівля, банківсько-фінансова діяльність, туризм (6 млн туристів щорічно). Відносно добре розвинена транспортна мережа. У внутрішніх перевезеннях провідна роль автомобільного транспорту. Трансамазонське шосе.

Найбільші морські порти: Ріо-де-Жанейро, Сантус, РIV-Гранді,Паранагуа, Порту-Алегрі, Белен, Сальвадор, Манаус); аеропорти: Гуарульос у Сан-Паулу та Галеано в Ріо-де-Жанейро.

 Зовнішньоекономічні зв’язки

Експорт: автомобілі, транспортне обладнання, залізна руда, соя, взуття, кава,фрукти.

Імпорт: електричне та транспортне обладнання, електроніка, хімічні продукти, нафта. Головні партнери — Китай, США, Аргентина, Німеччина, Нідерланди. 3-й за обсягами торгівельний партнер України серед країн Америки. Експортта імпорт становить сільськогосподарська продукція. Співробітництво у сфері промислових технологій.

Домашнє завдання:

1. Зробити короткий конспект за параграфом 38.
2. Виконати тест на сайті join.naurok.ua 203696 (до 30 квітня, до 16.00).

10 клас - понеділок, 13.04 (2 уроки).
Тема: "США, Канада"

США

Офіційна назва – Сполучені Штати Америки (США)

Склад території – 50 штатів і Федеральний округ Колумбія

Столиця - Вашингтон

Член міжнародних організацій – ООН, НАТО, НАФТА та ін.

Офіційна мова – англійська

Релігія – християнство  (протестантизм, католицтво)

Площа країни - 9,8 млн. км²

Населення - 326,6 млн. осіб (2017)

Загальний ВВП (за даними МВФ, 2017) - 19285 млрд. $

ВВП на 1 особу - 58952 $ 

ІЛР (місце у світі, 2016) - 11

Форма правління - президентська республіка

Територіальний устрій - федеративна держава

Місце країни за типізацією ООН - високорозвинута країна "Великої сімки G-7"

Перегляньте, будь ласка, дане відео про США.

Канада

Офіційна назва – Канада
Склад території – 10 провінцій, 3 території
Член міжнародних організацій – ООН, НАТО, НАФТА, Співдружність Націй та ін. Офіційні мови – англійська, французька
Релігія – християнство (протестантизм, католицтво)
Площа країни - 9,98 млн. км²
Населення - 35,5 млн. осіб (2017)
Загальний ВВП (за даними МВФ, 2017) - 1531 млрд. $
ВВП на 1 особу - 41921 $ 
ІЛР (місце у світі, 2016) - 10
Форма правління - держава у складі Співдружності
Територіальний устрій - федеративна держава
Місце країни за типізацією ООН - високорозвинута країна "Великої сімки G-7"

Перегляньте, будь ласка, дане відео про Канаду.

Домашнє завдання:

1. Зробити короткий конспект за параграфами 35,36,37.
2. Виконати тест за посиланням https://onlinetestpad.com/hninw6ubwl3ro до 20 квітня 2020 року.

10 клас - понеділок, 06.04 (2 уроки).
Тема: "Особливості економіки країн Америки. 
Вторинний та третинний сектори економіки. Практична робота №5. Складання картосхеми типології 
країн Америки за рівнем їхнього економічного розвитку"

Особливості економіки країн Америки

Держави Північної Америки (США, Канада) — високорозвинені, посідають провідні місця за виробництвом продукції обробної і добувної промисловості, сільського господарства, є найбільшими у світі виробниками та постачальниками різноманітних послуг; в структурі економіки та зайнятості населення переважає третинний сектор. Багатопрофільну економіку мають нові індустріальні країни: Бразилія, Мексика, Аргентина, а також Чилі, Колумбія, Перу, Еквадор.

Куба, Венесуела, Болівія — провідна роль держави в економічному житті, обмеження приватного сектора.

Країни Центральної Америки та Карибського басейну спеціалізуються на розвитку сфери послуг (перед усім туризмі) та сільському господарстві.

Видобувна промисловість — багатий спектр виробництв.

• Нафта та природний газ: Техаський, Аляскинський, Каліфорнійський, Мексиканської затоки, Західноканадський, Маракайбський, Оринокський басейни; вугілля: Аппалацький (США), Західний (Канада) басейни;

• видобуток залізних та марганцевих руд: Лаврентійська височина, Бразильське плоскогір’я;

• видобуток руд кольорових металів: мідь (Чилі, Перу, Мексика), срібло, свинець, цинк (Мексика, Перу), уран (Канада, Бразилія), олово (Болівія, Бразилія), золото (Колумбія, Мексика), сурма, ртуть (Мексика), нікель (Куба), боксити (Ямайка, Суринам, Гаяна, Домініканська Республіка).

Сільське господарство. В США та Канаді — багатопрофільне, високомеханізоване, високорентабельне з переважанням частки тваринництва. В інших країнах (за винятком Аргентини та Уругваю) провідна роль належить рослинництву.

Споживчий сектор: кукурудза, маніок, банани, картоплю, квасоля. Високотоварний сектор, плантаційне господарство: цукрова тростина (Куба, Бразилія, Мексика), кава (Бразилія, Колумбія), какао (Домініканська Республіка, Бразилія, Еквадор), пшениця (Аргентина), банани (Еквадор, Нікарагуа, Панама), бавовник (Мексика, Бразилія, Парагвай), овочі та фрукти (Мексика, Гватемала), орхідеї та інші квіти (Колумбія).

Тваринництво: скотарство, вівчарство, птахівництво (Аргентина, Уругвай, Бразилія, Мексика), розведення лам, альпак (Перу, Еквадор, Болівія).

Лісове господарство: Канада, Бразилія, Чилі, Аргентина; забезпечення деревиною паперової та будівельної промисловості, добування цінної деревини червоного дерева, кедра, рожевого дерева, бальси, збирання хінної кори та кленового соку, листя чагарнику коки, чаю мате, чикле (для жувальної гумки), лікарських рослин, використання каучуконосів тощо.

Рибальство найбільш розвинене в Канаді, Бразилії, Чилі, Перу. Аквакультура: в прибережних акваторіях Канади, США, Мексики, Чилі, Бразилії.

Вторинний сектор

Електроенергетика — 30 % світового виробництва, з них 23 % — США, Канада, Бразилія. Переважають ТЕС (нафтопродукти, природний газ, вугілля), в Канаді та Бразилії значна роль ГЕС. АЕС працюють у США, Канаді, Мексиці, Бразилії, Аргентині.

Чорна металургія — США, Канада, Бразилія, Мексика, Аргентина, Венесуела.

Кольорова металургія: мідь (Чилі, Перу, Мексика, США, Канада), свинець, цинк (США, Канада, Перу, Мексика), олово (Болівія), срібло (Мексика, Канада), алюміній (США, Канада, Бразилія, Аргентина, Суринам), глинозем (Ямайка, Гаяна, Домініканська Республіка).

Машинобудування. У США та Канаді — наукоємне, високотехнологічне: виробництво авіакосмічної та військової техніки, автомобілів, електроніки, комп’ютерів, офісного обладнання.

У нових індустріальних країнах: автомобілебудування, верстатобудування, літакобудування, суднобудування, сільськогосподарське машинобудування, електроніка та електротехніка (переважно філії американських, німецьких, японських, італійських компаній).

Хімічна: США, Канада, Бразилія, Мексика, Аргентина, Чилі, Перу, Венесуела, Колумбія, Куба; нафтохімія, синтез мінеральних добрив, парфумерна та фармацевтична промисловість.

Лісова: Бразилія, Чилі, Аргентина, Колумбія — первинна обробка сировини; Канада — целюлозо-паперове виробництво.

Легка та харчова — в усіх країнах регіону.

 Основні промислові райони регіону

Найбільші промислові райони обробної промисловості сформувалися в США:

1. Приатлантичний — наукоємне машинобудування, нафтохімічна, хіміко-фармацевтична, паперова, поліграфічна, легка промисловість.

2. Приозерний — чорна металургія, важке машинобудування, хімічна, нафтопереробна, харчова промисловість.

3. Примексиканський — нафтопереробка, нафтохімія.

У нових індустріальних країнах найбільші райони обробної промисловості тяжіють до столиць та великих економічних центрів: Сан-Паулу, Мехіко, Ріо-де-Жанейро, Буенос-Айрес; електротехніка, нафтопереробка й нафтохімія, металообробна, автомобілебудування, електрометалургія, харчова, текстильна, швейна, взуттєва.

Інструкційна картка №5

з навчальної дисципліни «Географія»

Тема: Складання картосхеми типології країн Америки за рівнем їхнього економічного розвитку.

Мета: навести приклади країн Америки, що належать до різних типів та підтипів за рівнем економічного розвитку та позначити їх умовними знаками на контурній карті у формі картосхеми.

Обладнання: політична карта світу та Америки, атласи.

ХІД РОБОТИ

1.Пригадайте та запишіть назви субрегіонів Америки.

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2.За довідковою таблицею розподіліть країни Америки за їх рівнем економічного розвитку відповідно до існуючої типології. Результати запишіть у зведену таблицю 1, вказавши приклади країн, що належать до різних типів та підтипів, враховуючи їх розташування в межах різних субрегіонів Америки.

Таблиця 1

Типи та підтипи країн Америки за рівнем економічного розвитку

Типи та підтипи країн, їх кількість	Назви країн	Субрегіон
1.      Високорозвинуті країни (2)
Країни «великої сімки» (2)
2.      Країни, що розвиваються (32)
Нові індустріальні країни (3)
Нафтодобувні країни (2)
Країни «дрібні острови» (11)
Країни великого потенціалу (15)
Найменш розвинуті країни (1)
3.      Країни з плановою економікою (1)
Країна з централізованою економікою

3.Для найбільших за площею вкажіть показник ВВП та ВВП на особу.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4.У висновку запишіть, у яких субрегіонах Америки які країни переважають за рівнем економічного розвитку.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Домашнє завдання:

1. Зробити короткий конспект з інформації, що тут подана до даної теми.

2. Виконати практичну роботу та надіслати фото на перевірку на пошту  tkachenkoyana77@gmail.com до 13 квітня. 

10 клас - понеділок, 30.03 (2 уроки).
1 урок. Тема: "Мікронезія, Полінезія, Меланезія"

Держави та залежні території, що входять до складу Мікронезії, Меланезії та Полінезії. Безкраї простори Тихого океану зайнято тисячами невеликих островів. Частина з них безлюдні, найбільші – заселені людьми. За етнічним складом населення та історико-географічними умовами серед них виокремлюють три субрегіони: Полінезію, Мікронезію та Меланезію.

   Мікронезія («дрібні острови») – центральна й найменша за площею суходолу частина острівної Океанії, що розташована найближче до Азії. До її складу входять понад 1,5 тисячі дрібних островів переважно вулканічного походження. Там розташовано 5 суверенних держав та 3 залежні території США.

     Меланезія («чорні острови»)  – західна й найбільша за площею суходолу частина Океанії. 85,6% Меланезії займає Папуа-Нова Гвінея. Усього в субрегіоні є 4 суверенні держави, а також залежні території Франції – Нова Каледонія.

   Полінезія («багато островів»)  – східна й найбільша за акваторією частина Океанії, що складається з кількох сотень островів вулканічного та коралового походження. На них існує 3 суверенні держави (Самоа, Тонга та Тувалу) та 8 залежних територій, що перебувають під контролем різних країн.

     Усі острівні суверенні держави Океанії є членами ООН. Членами Співдружності Націй є 9 країн, що перебували у складі колоніальної імперії Великої Британії: Вануату, Кірибаті, Науру, Папуа-Нова Гвінея, Самоа, Соломонові Острови, Тонга, Тувалу, Фіджі. 

Економічна відсталість острівних країн Океанії безпосередньо пов’язана з тим, що до 80% усього працездатного населення зайнято в натуральному та напівнатуральному господарстві. Незважаючи на те, що в традиційному секторі економіки вирощують і товарні культури, основні потреби сільського населення забезпечують традиційні види місцевого продовольства: хлібне дерево, батат, таро, ямс, банани тощо. Фінансовий вплив на розвиток регіону мають компанії Австралії, Японії, США, Франції.

   Для країн, в яких розвідано поклади корисних копалин, характерна добувна промисловість. В окремих країнах розвинуто лісозаготівлю та лісовий промисел. Традиційно зберігаються кустарні промисли та ремесла.

     В останні десятиліття в регіоні зростає роль окремих складових третинного сектору економіки. Передусім це міжнародний туризм. Крім того, жителі деяких держав і залежних територій зайняті обслуговуванням військово-морських та військовоповітряних баз США та Франції. 

Домашнє завдання:

1. Прочитати параграф 31 (зробити короткий конспект).

2. Виконати тест на сайті join.naurok.ua 401232 (до 03 квітня, до 16.00)

2 урок. Тема: "Особливості географічного положення Америки. Природні умови і ресурси регіону"

 За сучасною геосхемою регіонів ООН, у межах Американського регіону виокремлюють 4 субрегіони: Північна Америка (2 держави та 3 залежні територій),  Центральна Америка (8 держав), Південна Америка (12 держав та 3 залежні території) та Карибський басейн, або Кариби (13 держав та 13 залежних територій).

Природні умови і ресурси.

 Країни Америки багаті на різні види природних ресурсів. Завдяки багатству різноманітних ресурсів регіон називають «коморою світу». В Америці виявлено майже всі відомі види мінеральної сировини.

       З паливних ресурсів ряд країн Америка вирізняється величезними запасами нафти та природного газу. До найбільших нафтогазоносних басейнів в Америці належать Центральноамериканський (Венесуела – 1-ше місце у світі за запасами нафти і 8-ме – газу; Еквадор, Колумбія, Перу, Тринідад і Тобаго); Техаський, Аляскинський, Каліфорнійський (на території США – 5-те місце у світі за запасами газу, 10-те – нафти); Мексиканської затоки (США, Мексика); Західноканадський (Канада – 3-тє місце у світі за запасами нафти, 19-те – газу).

       Покладами кам’яного вугілля в регіоні вирізняються США, які посідають 1-ше місце у світі за його запасами (23,3 % світових). Найбільший з діючих басейнів у країні Аппалацький. Значно менші поклади є на території Колумбії (10-те місце у світі; 1,3 %) та Канаді (Західний басейн, 14-те місце у світі; 0,7 %).

     Промислові поклади уранових руд є на території Канади (3-тє місце в світі; 12 % світових покладів), Бразилія (7-ме місце) та Аргентина.

      В Америці є велетенські запаси рудних ресурсів. Одним зі світових світових лідерів за їх покладами є Бразилія. Залізні руди там вирізняються дуже високим умістом металу та майже не потребують збагачення. Значні запаси залізних руд також мають Канада та США, менші – Венесуела та Мексика. Великі поклади марганцевої руди сформувалися в давній корі вивітрювання на щиті Південноамериканської платформи на території Бразилії. Руди кольорових металів залягають у поясі складчастості Кордильєр – Анд, та на щитах давніх платформ. В Америці відомі значні поклади руд міді (Чилі – 1-ше місце у світі, Перу – 3-тє, Мексика – 4-те, США – 5-те, Канада – 10-те), срібла, свинцю та цинку (Перу – 1-ше місце за покладами срібла у світі, Чилі, Мексика, Канада, США), олова (Болівія – 3-тє місце у світі, Бразилія), золота (США, Канада, Перу, Мексика, Колумбія), платини (США, Канада), сурми та ртуті (Мексика), рідкісноземельних металів (США, Бразилія).

     Америка також надзвичайно багата на алюмінієві руди. Провідні місця в світі за їх покладами посідають Бразилія, Ямайка, Гайана, Суринам, Домініканська Республіка.

   Ряд країн Америки відомі значними покладами нерудних ресурсів. Так, у Канаді є запаси калійних солей (1-ше місце в світі) та алмазів; Мексиці  – самородної сірки, графіту, миш’яку, флюориту; Чилі – калійної та натрієвої селітри; Бразилії – алмазів, гірського кришталю, слюди; Колумбії – сапфірів; Венесуелі та Гайані – алмазів; США – фосфоритів, самородної сірки, калійної солі.

   В Америці сконцентровано водні ресурси світового значення. Величезні запаси прісної води містяться в повноводних річках (Амазонка, Парана, Оріноко, Міссісіпі, Міссурі, Маккензі) та озерах (Великі Американські, Великі Канадські озера). Хоча в регіоні багато річок, придатних для судноплавства, вони мало застосовуються для таких потреб.

  В Америці сконцентровано близько 1/10 гідроенергопотенціалу планети, що використовується не достатньо. Найбільш активно він освоєний у США (на 82 %), Канаді (на 65 %), Бразилії (на 44 %), Парагваї, Венесуелі, де створено гідровузли із одними з найпотужніших гідроелектростанцій у світі.

     Земельні ресурси Америки представлено різноманітною гамою ґрунтів: від родючих чорноземів Канади, США, Аргентини та Уругваю до бідних щебенюватих ґрунтів гірських пустель. Земельні ресурси Америки освоєно недостатньо. Найбільш розорано степові масиви Канади, США та Аргентини.

   Надзвичайно важливі для окремих країн Америки лісові ресурси. В регіоні зосереджено близько 40 % площ лісових масивів світу. В окремих країнах лісистість території є досить високою: у Суринамі – 95 %, у Гайані – 94 %, Белізі – 88 %, Бразилії – 66 %, Канаді – 40%. Амазонська сельва – найбільший у світі масив вологих екваторіальних лісів. За запасами цінних тропічних деревних порід із твердою красивою деревиною Бразилії немає рівних у світі. Там зростають, зокрема, червоне дерево (махагоні), бальсове дерево з надзвичайно легкою деревиною, бавовникове дерево (сейба), каучукове дерево (гевея), дерево какао, хінне дерево та багато інших. Надзвичайно багаті лісові ресурси Канади та США, що мають великі площі хвойних лісів, які є сировиною для виробництва целюлози та паперу.

  Центральна та Південна Америка набувають популярності своїм екологічним туризмом. До країн, що реалізують грандіозні екотуристичні проекти, належать Бразилія, Перу, Венесуела, Беліз, Гватемала. У межах Карибського басейну розташована переважна більшість «країн-дрібних островів» світу, що існують завдяки пляжному туризму, основою для розвитку якого є узбережжя теплих морів. 

Домашнє завдання:

1. Прочитати параграф 32 (зробити короткий конспект).

Тема: "Місце Австралії в світі та регіоні. Особливості сучасного розвитку Австралії"

1. Дослідження (на вибір):
1. Острови Кюсю і Хоккайдо - контрасти Японії.
2. Унікальність економічної системи Китаю.
3. "Коридори зростання" в Індії. (до 17 березня, на електронну пошту tkachenkoyana77@gmail.com )

2. Прочитати параграфи 29,30 (зробити короткий конспект).
3.Пройти тест на сайті join.naurok.ua 283425 (До 22 березня)